Пісня «Моя стежина» особливо близька тим людям, хто з різних причин залишив село своє, стежку свого дитинства, юності своєї. Вона вчить нас любити і ніколи не забувати рідного краю. Їй притаманний глибокий філософський роздум про життєву дорогу, яку шукає і прагне мати кожна людина на білому дивному світі.

Чому, сказати, й сам не знаю,
Живе у серці стільки літ
Ота стежина в нашім краю 
Одним одна біля воріт. 
Ота стежина в нашім краю 
Одним одна, одним одна 
Біля воріт.
ПРИСПІВ:
Де ти, моя стежино, 
Де ти, моя стежино,
Ота стежина в нашім краю
Одним одна, одним одна 
Біля воріт.
На вечоровім виднокрузі,
Де обрій землю обніма,
Нема кінця їй в темнім лузі,
Та й повороту —
 повороту теж нема.
ПРИСПІВ.
Дощами мита-перемита,
Снігами знесена у даль, 
Між круглих соняхів із літа
Мій ревний біль,
Мій ревний біль і ревний жаль.
ПРИСПІВ.
Моя надієчко, я знаю, 
Мій крик життя на цілий світ, 
Ота стежина в ріднім краю 
Одним одна, одним одна 
Біля воріт.
ПРИСПІВ.