У Шевченкових віршах відчувається душа українського народу. «Він говорив віршами не від імені народу, а устами народу…»(Б.Олійник).

Ще за життя поета називали народним співцем, національним пророком (П.Куліш), наголошували, що його «поезія прозвучала високою піснею по всьому слов’янському світі, переконала в здібності українців до вищого поетичного розвитку», а муза «піднесла народ у власних очах, той православний народ, який під гнітом кріпацької неволі перестав себе вважати за створіння «Боже»(М.Чалий).

Т.Шевченко у своїх віршах також оспівував красу рідної природи.

Як гарно відтворено весняний сільський вечір в Україні у вірші «Садок вишневий коло хати»!

У 1845р. поет закінчив Петербурзьку Академію мистецтв і приїхав у Київ. Тут він працює художником в Археографічній комісії, стає членом таємного товариства – Кирило-Мефодіївського братства, яке боролося проти панів і царя.

Як члена цього братства, Шевченка було заарештовано і вкинуто в страшні каземати Петропавловської фортеці в Петербурзі. Кілометрові стіни камери заховали Тараса від усього світу. Але не вбили Божої іскри митця: арештований поет після огидних допитів

пише – вірші!

І серед них – сонячний твір «Садок вишневий коло хати».

П’ятнадцятьма рядками вірша Т.Шевченко передав образ України: вишневий садок, хрущі над вишнями, дівчата, які, стомлені важкою панською роботою, але з піснею повертаються додому, біля хати вечеряє селянська родина. Все – все тут символізує Україну. Щось величне та вічне відчувається в поезії, пронизане ідеєю добра.

У простому житті селянської родини поет побачив багато красивого і благородного: матері ждуть дітей, дочка подає вечерю, мати навчає дочку, кладе малих дітей спати.

Глибока людяність і сердечність відчувається у взаєминах. А яка краса світу оточує цю українську родину!

Відчуваємо душу автора в словах «зіронька», «соловейко», «маленьких діточок».

Душа поета  -  в любові. Святе трепетне почуття замилування проймає всіх, хто читає поезію.

Україна – це вишневі садки, білі хати, ясні зорі, тихі води. Ці образи – вічне уособлення нашої Батьківщини.

Вишня – це символ матері, рідної землі, дівчини – нареченої.

Вірш покладено на музику великим українським композитором Миколою Лисенком.